1 Мая - День Солидарности трудящихся

Сергей Чаплигин: May Day…

Интересно мутирует Первомай там, где социализм закончился. 

Для коммунистов - это парад ностальгии по советскому прошлому. 

Для левацкой богемы, которая не имеет никаких исторических связей с советским прошлым, - это повод для street-party и различных антибуржуазных перформансов. 

Для фрейдо-марксистов - єто повод вспомнить права геев и лесбиянок. 

А где же на повестке дня освобождения труда и создание нового мира без эксплуатации, обмана и отчуждения? 

В "Капитале" Маркс пишет, что в случае проигрыша пролетарских революций отношение между капиталом и трудом изменятся от "формальной доминации капитала" над трудом (где труд выступает антагонистическим субъектом) к новой модели - "реальной доминации капитала" (по которой капитал полностью поглотит труд и превратит его этим на пассивный объект эксплуатации). 

Даже в лучшие времена "левые" не были однообразными, а реализация их идей на практике указывает, что каждый левый проект надо рассматривать отдельно. 

Говорить сегодня о наличии реализации левого проекта сейчас нет возможности, поскольку левые идеи с конца ХХ века переживают фундаментальный кризис. 

Логическим следствием этого стало превращение левых движений или на пассивный обманно-декоративный фасад обслуживания капитала ("старые левые", осколки КПСС), или переход на фрейдо-марксизм и борьбу за гомо-социальные права ("новые левые"). 

А, возможно, "освобождать" уже некого? 

Сергій Чаплигін: May Day…

Цікаво мутує Першотравень там, де соціалізм закінчився.

Для комуністів – це парад ностальгії за совєтським минулим.

Для лівацької богеми, яка не має жодних історичних зв'язків з совєтським минулим, це привід для street party та різних
антибуржуазних перформансів.

Для фрейдо-марксистів - згадати права геїв та лесбійок.

А де на порядку денному звільнення праці і створення нового світу без експлуатації, обману і відчуження?

В "Капіталі" Маркс пише, що у випадку програшу пролетарських революцій відношення між капіталом та працею зміняться від "формальної домінації капіталу" над працею (де праця виступає антагоністичним суб'єктом) до нової моделі - "реальної домінації капіталу" (за якої капітал повністю поглотить працю та перетворить ї ї на пасивний об'єкт експлуатації).

Навіть в кращі часи "ліві" не були одноманітними, а реалізація їх ідей на практиці вказує, що кожен лівий проект треба розглядати окремо.

Говорити сьогодні про наявність реалізації лівого проекту зараз немає можливості, оскільки ліві ідеї з кінця ХХ століття переживать фундаментальну кризу.

Логічним наслідком цього стало перетворення лівих рухів або на пасивний обманно-декоративний фасад обслуговування капіталу ("старі ліві", осколки КПРС), або перехід на фрейдо-марксизм та боротьбу за гомо-соціальні права ("нові ліві").

А, можливо, "звільняти" вже немає кого?