Будущее, которое мы потеряли (by Lunacarski)

Для обговореня: Італійські науковці оприлюднили "Маніфест нової економіки"

"Маніфест нової економіки", який оприлюднили італійські науковці.   "Ми живемо в складний період із викликами, які ставлять під загрозу майбутнє нашої цивілізації. З цієї причини ми віримо, що настав час, аби разом, з колегами з італійських та міжнародних університетів, запропонувати маніфест, який ілюструє генеративний потенціал, задоволення та багатство сенсу життя, сталої реакції нашої дисципліни щодо сучасних викликів". 

Стисло:

Вступ

Ми маємо привілей виконувати захоплюючу роботу, вільну професію дослідження та думки. Ми живемо у важкі часи, коли ми як економісти маємо стимул та закликаємо членів суспільства  робити свій посильний внесок у вирішення проблем глобально інтегрованої системи, аж до Covid-19 та російського вторгнення в Україну...

Ми можемо зробити це з ще більшою ефективністю та генеративністю, якщо, як і в кожну епоху наукових досліджень, ми кинемо виклик обмеженням і теоріям, які раніше являли собою досягнення минулого, але сьогодні стали перешкодами для розуміння та вирішення проблем, підживлюючи редукціоністські погляди, які заважають нам повністю розуміти наш потенціал індивідуальних і колективних дій та політичних рецептів.

З цієї причини ми вважаємо, що економічна думка та дослідження повинні подолати бар’єри та відкрити нові шляхи (як це частково вже відбувається) у чотирьох основних напрямках досліджень і в п’ятому, який натомість стосується міждисциплінарного підходу та наших відносин із суспільством. 

1. Подолання homo economicus.

Надто часто в антропологічній основі наших моделей використовується ідея андроцентричної людини, нездатної зрозуміти цінність різноманітності...

...людина — це набагато більше, ніж максимізатор корисності, основним, якщо не єдиним, аргументом якої є споживання більше благ із більшою грошовою забезпеченістю. 

... як люди, ми надаємо величезне значення стосункам, пошуку  віласної ідентичності та сенсу нашого існування.

Усе це не просто філософська суперечка, а  ключ до процвітання нашого життя, який визначається успіхом стосунків, що характеризуються соціальними дилемами ("дилеми в’язня", "ігри довіри"), де співпрацювати важко і ризиковано, але вигідно, а редукціоністська логіка, натомість, підриває  співпрацю. 

У двох словах, редукціоністське антропологічне бачення веде в глухий кут, заважаючи нам спиратися на ту вищу соціальну раціональність, яка може запустити кооперацію... 

2. Подолання акціонерної компанії.

Багатство уподобань і мотивацій, описаних вище, знаходить невтішну концептуальну клітку в ідеї, що робота не може бути пристрастю та задоволенням, а лише інструментальним зусиллям для отримання доходу, який дозволяє нам бути щасливими, споживаючи лише у вільний час. І в ідеї, що організації, в яких ми працюємо, мають єдину мету максимізувати прибуток. 

У реальності є багато людей, які сприймають свою роботу як пристрасть і покликання, а також багато різноманітних соціальних і виробничих організацій, які переслідують численні цілі, які абсолютно не можна віднести до однієї мети максимального прибутку. Все це вимагає, щоб різні системи управління по-різному регулювали відносини інтересів між зацікавленими сторонами, у різноманітних бізнес-формах (споживчі кооперативи, виробничі кооперативи, банківські кооперативи, кооперативи реінтеграції на робочих місцях, соціальні кооперативи, громадські кооперативи, пільгові підприємства)... 

3. Вийти за межі ВВП у напрямку кращих показників добробуту.

Питання індикаторів добробуту є вирішальним для вибору суспільства та уряду. ...ВВП, як основного показника макроекономічної ефективності  недостатньо для оцінки якості життя країни. 

Сьогодні нам потрібні багатовимірні показники, які би поєднали створення економічної цінності з іншими вирішальними основами майбутнього та нашого щастя, такими як стійкість навколишнього середовища, якість і гідність праці, цінність стосунків і генеративність, аби зруйнувати перешкоди для розквіту життя. Зрештою, лише заходи, які також враховують соціальний та екологічний вимір, засвідчують стабільне процвітання.

4. Подолання державно-індивідуального розриву за допомогою субсидіарності.

Ідея про те, що доброзичливий планувальник може подолати відстань між соціальним оптимумом і приватним оптимумом за наявності багатьох ринкових провалів є спрощеним баченням. Планувальник ризикує опинитися в полоні регульованих, не маючи всієї інформації для вибору найкращого варіанту та не ставлячи за мету соціальне благополуччя, припускаючи, що його можна виразити точно. І наївно вважати, що систем санкцій і стимулів достатньо, аби зоорієнтувати зацікавлені сторони на загальне благо.

Тому слід визнати, що залучення свідомих громадян і відповідального бізнесу, які, відповідно до принципу генеративності, розуміють, що збільшення соціального та екологічного  моменту є шляхом, який веде до задоволення та повноти сенсу життя. 

Тому сьогодні, оцінюючи вибір політики, ми повинні розуміти наскільки вона впливає на активну громадянську позицію та соціальний і громадянський капітал, - ті фактори, які створюють життєво важливий простір для виживання демократії. 

Нарешті, субсидіарність має важливе значення для лікування ран суспільства та навколишнього середовища...

5. Подолання безвідповідальності "цінностей ізоляції" міждисциплінарністю, сприяючи соціально-середовищній генерації дослідника

З появою нових проблем, пов’язаних із сумнівом у науці, маніпуляціями правдою в соціальних мережах і зростаючою функціональною безграмотністю, модель дослідника, закритого у своїй вежі зі слонової кістки, відокремленого від суспільства, стає неадекватною, і замість цього потрібно терміново особисто взяти на себе зобов’язання щодо встановлення тісних зв’язків між навчанням, дослідженнями та соціальними наслідками, які з них випливають. 

У той же час ми служимо нашій професії та дисципліні й цінностям, які суспільство може визнати, завдяки нашій здатності пояснювати та поширювати результати наших досліджень, стимулювати навчання та критичні знання у тих, хто слухає нас і працювати над тим, аби пропонувати відповіді та вирішення сучасних проблем. Водночас забезпечення сенсу в науці вимагає міждисциплінарності, - вкоріненості дослідника в суспільство.

Отже, виклики, з якими ми стикаємося, ставлять людство на роздоріжжі. Як економісти ми можемо і повинні зробити свій внесок, зробивши крок вперед у розумінні та реагуванні, а також зробивши сферу нашої дисципліни ширшою та більш здатною вловити перешкоди та потенціал для економічного, соціального та людського розвитку. Не втрачаймо цю можливість