Існує багато способів подивитися на повномасштабну війну Росії проти України, і один з них — це інтерпретувати її як зіткнення двох різних економічних моделей. Згідно з цією версією, війна — це не лише про політику та ідеологію, а й про боротьбу між олігархічним капіталізмом, представленим Росією, та транснаціональним, або корпоративним, капіталом, який представляє Захід.
Два світи капіталізму
У цій гіпотезі олігархічний капіталізм — це система, де влада та ресурси зосереджені в руках невеликої групи надбагатих осіб, олігархів. Держава в цій моделі служить інструментом для захисту їхніх особистих інтересів. Росія, де багатство і влада нерозривно пов’язані з наближеністю до Кремля, є яскравим прикладом такої системи.
На противагу цьому, транснаціональний капіталізм працює за іншими правилами. Він спирається на глобальні ринки, універсальні закони, рух капіталу та інституційні регулятори, як-от Світовий банк чи МВФ. У цій моделі держава має обмежені функції, а ключову роль відіграють великі корпорації та фінансові інститути.
Україна як плацдарм
Згідно з цією версією, Україна, як країна з власною потужною олігархічною системою, стала плацдармом для зіткнення цих двох моделей. Після 2014 року Захід, зацікавлений у розширенні своєї економічної моделі, почав підтримувати реформи, спрямовані на демонтаж українського олігархату. Це проявлялося в повільній маргіналізації впливових олігархів та посиленні незалежних інституцій, як НАБУ, САП чи НБУ.
З початком повномасштабної війни ця боротьба посилилась. Захід запровадив санкції проти російських олігархів, що стало прямим ударом по персоналізованій системі влади. Водночас фінансова допомога Україні надається через міжнародні інституції, що сприяє впровадженню західних стандартів і зменшує роль олігархів у розподілі ресурсів.
Гіпотеза чи реальність?
Ця версія, хоча й спрощує складну реальність, пропонує важливий кут зору. Вона пояснює, чому російська пропаганда так наполягає на «захисті суверенної економіки» від «зовнішнього впливу» Заходу.
Однак, вона не є вичерпною. Війна має безліч причин, включно з імперськими амбіціями, історичною пам'яттю та ідеологічними конфліктами. Крім того, не всі західні корпорації діють однаково, а частина капіталу охоче співпрацює з авторитарними режимами.
У підсумку, ця версія є корисною аналітичною лінзою. Вона допомагає побачити, що за воєнними діями стоїть ще й боротьба за економічний порядок і правила гри.
Комментариев нет:
Отправить комментарий