Софія Дніпровська: Поразка глобалізму

Зворотним боком регіонального/міжнародного розподілу праці є втрата суверенітету. Там, де немає господарської самодостатності, там рано чи пізно не буде й політичної самостійності. Бо коли хтось ззовні може "вимкнути" вашу економіку, відрізавши вас від критичних товарів і ринків, на самій лише політичній волі ви довго не протримаєтеся. 

Наслідком формування національних ринків у Європі в 15-16 ст. була втрата суверенітету окремими регіонами, які переходили під егіду єдиної монархії. Наслідком формування ринку на землях Пн. Америки (а також Нідерландів і Швейцарії) стала конфедерація, де окремі штати (держави) добровільно зібралися й делегували частину своєї суб'єктності центральному уряду. 

Але формування національних ринків у Європі і Пн. Америці супроводжувалося політичною і культурною гомогенізацією єдиного економічного простору. Усі суб'єкти ринку підпорядковувалися єдиним правилам і сповідували єдині базові цінності, тому об'єднання сприяло подальшому економічному й культурному розвитку. 

У випадку глобального ринку, який почав формуватися в 20 ст., нічого подібного не сталося. Добра половина учасників міжнародного обміну товарами і послугами в носі має ті базові цінності, які сповідують апологети лібералізму і активно використовує критичні товари як важіль політичного шантажу.

Класичний приклад - Росія, яка регулярно шантажує нафтою і газом усіх, кого їй вдалося підсадити на свою трубу. Ну а наскільки США залежні від КНР показав ковідний карантин, коли мільйони американців залишилися без необхідних товарів і комплектуючих внаслідок затримки вантажів. 

У старі добрі часи ліберально-буржуазна Європа просто посилала за купцями солдатів, щоб місцеві володарі критичних товарів не викаблучувалися. Це називалося страшним словом "колоніалізм" і було прокляте сучасною ліволіберальною ідеологією. 

Але "м'яка сила", що прийшла на заміну колоніальній експансії, виявилася неспроможною привести всіх учасників системи міжнародного розподілу праці до єдиного ціннісного знаменника, унаслідок чого так зване "відкрите суспільство" виявилося непропорційно залежним від суспільств закритих, що активно використовують глобальний розподіл праці як інструмент реалізації власних політичних планів. 

Тому зараз "вільний світ" стоїть на розвилці. Або він оперативно переформатує весь глобус (а не тільки нещасну, зацьковану з усіх боків Україну) на свій копил, або закривається у власній економічній бульбашці, або підпадає під владу цивілізаційних ворогів.

Владимир Е.: Что же все-таки произошло?

Что же все-таки произошло? Переворотов у нас не было. Ни коричневые, ни черные, ни исламисты к власти не приходили. 

Это те же самые люди, которые взяли власть в 91м. Бюрократы бровеносной эпохи. Ровно те же! Что с ними стало? Одни советские воюют против других советских. Люди одной системы образования, одних военных училищ. И чего хотят? Кого намерены победить? Самих себя?

Раньше эти люди палками загоняли народ в рынок и говорили "Боже, храни Америку!".

Теперь они же стали любить какие-то "традиционные ценности". 

Но у нас не может быть долгих традиций, потому что товарищи большевики разных эпох не давали им закрепиться в народе. 

У нас не может быть в народе христианства и крестьянства, потому что те же самые, кто их теперь возлюбил, за веру выгоняли людей с работы, а за крестьянские ценности лишали домов и расстреливали. 

Ложь на лжи, насилие на насилии. И никакой логики ни в мыслях, ни в действиях.

-----------

Олег Г.:

Чекисты-капиталисты теперь в РФ у власти. КГБ захотело быть частным собственником и отобрало это у партии-государства (все же партия - это была гражданская структура).

Анатолий Ю.:

Четкая логика и в мыслях, и в действиях. И именно бюрократическая. Логика шкурных интересов властных группировок, борющихся за выживание в любых условиях. Все же остальное - это словеса, которые при случае запросто можно заменить на диаметрально противоположные. Что с 1991 года уже проделывалось не раз: коммунисты стали демократами, либералами, глобалистами, потом русскими и украинскими националистами, православными традиционалистами, а внутри как были крокодилами, так и остались. Именно поэтому и происходит то, что происходит: крокодилы начали жрать друг друга. Жалко только, что не непосредственно, а с помощью жизней подвластных им народов.

Юрий Р.:

Вот что меня разочаровало в жизни - так это осознание структуры общества. Технократы и умные люди других профессий в большинстве своем не способны руководить другими людьми. Способность руководить вырабатывается у наглых жестоких посредственностей как единственным способом выжить. Именно они быстрее всех учатся подавлять окружающих для выполнения своих желаний. И вот такая масса людей в количестве восемь миллиардов плывет по реке времени цепляясь за берега и погибая на перекатах а внутри ее идет жестокая борьба за право погибнуть после того как погибнет сосед.