У своїй книзі "Le Bourgeois", опублікованій у 1913 році, Вернер Зомбарт говорить про капіталізм як про результат нового духу, а не про те, як стверджує ліберальна економічна теорія, - природній та універсальний нахилу індивідів відстоювати лише свої егоїстичні інтереси в рамках власних інтересів, регулюючі таким чином ринок.
Зомбарт вказує, що homo oeconomicus існував не завжди, і описує його народження та появу.
Класично капіталізм, в першу чергу, визначається його матеріальними інститутами, тобто тим, що товари, послуги чи фінансові цінні папери обертаються безпосередньо між окремими особами (на «вільному ринку») або через посередництво.
Загалом кажучи, саме це бачення домінує сьогодні в публічних дискусіях.
Але є інше сприйняття розуміння капіталізму.
Дотримуючись термінології Макса Вебера чи Вернера Зомбарта - в перш за все як «духу». Тобто способу, яким людина бачить світ.
Тут капіталізм розглядається насамперед як історична епоха, під час якої все у світі починає розглядатися як товар, доступний для задоволення індивідуальних потреб та споживання.
Ось, наприклад, протягом останніх трьох століть багато що стало товаром: земля, аристократичні титули, державні посади, робоча сила, людські органи чи оренда жіночих утроб (сурогатне материнство) та ін.
З цієї точки зору ринок є не стільки матеріальним інститутом, конкретним способом обігу товарів, скільки відносинами зі світом.
І куди б ми не подивилися, ми не завжди бачимо «вільний» ринок у сенсі Людвіга фон Мізеса, Фрідріха фон Гаєка чи Мілтона Фрідмана.
Але ми бачимо т. зв. капіталістичні цінності - все сприймається в ім’я «зростання», «відродження споживання», «ефективності», «гнучкості» тощо.
Тому капіталістичний менталітет – це те, що постійно запитує себе, де його особисте задоволення, його безпосередній прибуток. І відповідно блага та відносини між індивідами цінні лише через їх корисність, через їхню грошову вартість.
