Протягом усієї історії людства люди були змушені витрачати значну частину свого життя на працю заради виживання. Землеробство, ремесло, фабричне виробництво, робота на конвеєрі — усе це було необхідністю. Людина повинна була працювати, щоб отримати їжу, житло, одяг і безпеку. У цьому сенсі економічна історія людства значною мірою є історією поступового звільнення людини від важкої та примусової фізичної праці.
Промислова революція стала одним із найважливіших етапів цього процесу. Машини почали виконувати роботу, яку раніше виконували людські руки та тяглова сила тварин. Трактор замінив значну частину роботи коня, конвеєр — багаторазові ручні операції, промисловий робот — частину фізичної праці робітника. Наступним кроком може стати поєднання штучного інтелекту та робототехніки, коли машини зможуть не лише виконувати окремі фізичні операції, а й самостійно сприймати навколишній світ, приймати рішення та виконувати складні послідовності дій.
У такому суспільстві виникає принципово нова можливість: людина перестає бути необхідною для виробництва всього необхідного для життя. Роботи можуть працювати на заводах, складах, у сільському господарстві, будівництві та транспорті. Штучний інтелект може автоматизувати значну частину рутинної розумової праці. Якщо продуктивність таких систем стане достатньо високою, суспільство потенційно зможе виробляти величезну кількість товарів із набагато меншою кількістю людської праці.
Але тоді постане головне питання: як люди отримуватимуть гроші для споживання, якщо їхня праця більше не буде необхідною виробникам?







