Олексій Мінаков: Перевинайдення держави завдяки штучному інтелекту

 Перевинайдення держави завдяки штучному інтелекту

Так само, як бюрократична держава була продуктом індустріальної революції, сьогодні народжується агентна держава епохи ШІ.

Ось кілька можливих напрямів трансформації:

1. Структура уряду має змінюватися від секторального поділу (освіта, охорона здоров’я) до місійного мислення (наприклад: “здорова дитина”, “безпечне довкілля”). Кожна місія може координувати ШІ-агентів із різних сфер. 

2. Уряд — це платформа, що надає стандарти, API, дані, правила, відкриває можливості для зовнішніх агентів (державних, приватних, громадських).

3. Агентна держава може створювати тимчасові інституції під конкретні завдання: наприклад, боротьба з пандемією або відбудова регіону. 

4. Потрібні нові типи організацій, які займаються управлінням агентів, тестують, сертифікують, навчають ШІ, моніторять і оновлюють їхню поведінку. 

А тепер конкретні приклади. Зараз є проблема: громадяни та бізнес стикаються з розрізненими порталами, формами й сайтами. Цифрові послуги держави часто мають негнучкі правила, шаблонні сценарії, складність для нетипових випадків.

Агентний ШІ дозволяє перейти від заздалегідь визначених шаблонів до динамічного створення послуг під конкретну людину в конкретний момент.

"Мені потрібна допомога після пошкодження будинку внаслідок буревію" — і агент сам складає набір послуг: заявка на страхову, фонд допомоги, виклик інспектора, замовлення ремонту.

Агент може взаємодіяти:

- у зручному форматі (текст, дзвінок, відео, аватар, AR)

- будь-якою мовою

- з урахуванням тону, емоцій та рівня цифрової грамотності.

Інший приклад — зараз законодавчий процес є довгим, лінійним і повільним, а після ухвалення норми залишаються статичними роками. ШІ-агенти дозволять мати “живі закони”:

- тестувати нові політики у симуляціях

- запускати A/B-тести

- аналізувати реальний вплив у динаміці

- виявляти зсуви, несправедливість, побічні ефекти.

Тобто це перехід від “закону як тексту” до “закону як системи, що живе і змінюється”. 

Крім того, чинна кадрова модель у державі застаріла — просування по службі базується на роках стажу, найм складний і повільний, технічні спеціалісти недооцінені, отримують менше, ніж у приватному секторі, і не мають зрозумілих кар'єрних треків. 

В агентній державі деякі ролі (особливо ті, що пов’язані з рутинною інформаційною роботою, генерацією контенту та стандартизованим прийняттям рішень) можуть бути змінені або зникнуть. 

Всім держслужбовцям потрібно буде розвивати навички роботи зі штучним інтелектом, такі як критична оцінка результатів ШІ, надання ефективного зворотного зв'язку ШІ-системам, розуміння того, як етично використовувати ШІ та безперебійна співпраця з ШІ-колегами.

Нарешті, деякі ключові принципи агентної архітектури:

- Інтерфейси для агентів. Сьогодні більшість державних систем “заточені” під людей: форми, кнопки, вебінтерфейси. Агентам потрібні машинно-зчитувані інтерфейси: API, подієві стріми, системи доступу до даних у режимі реального часу.

- Агентна держава не може залежати від ChatGPT чи Claude. Потрібно мати власні open-weight моделі, можливість кастомізувати їх під свої політики, контексти, мову.

Вся ця концепція нової моделі державного управління більш детально описана в документі The Agentic State. І це найкраще, що я бачив на тему трансформації держав завдяки ШІ. Мені особисто дуже імпонує. Виглядає не занадто футуристичним, а доволі конкретним баченням вектору розвитку. 

І деякі з цих речей вже починають втілюватися в Україні. Наприклад, розробка власної національної LLM, на порталі Дія запустять ШІ-агента та ін. До того ж приємно, що провідний автор цього документу вчора був в Україні та зустрічався з Мінцифрою.

Можливо, повна реалізація цих сміливих ідей дала би шанс Україні стати прикладом для світу, як модернізувати державу завдяки ШІ. Ще й під час повномасштабної війни.

Oleh Suhay: Трохи про смерть традиційного і сучасного капіталізму

Зʼявився відносно новий термін, який чітко окреслює те, де ми знаходимося і куди рухаємося. Цей термін - це суміш давно забутого старого із революційно новим. Одне слово - технофеодалізм. 

Технофеодалізм — це концепція, яка описує зміну економічної та соціальної структури, де традиційний капіталізм поступається місцем системі, в якій великі технологічні корпорації діють подібно до феодальних лордів, контролюючи ключові ресурси, ринки та людей. Сучасні технологічні корпорації - це нові феодали, користувачі - васали, які ніяк не можуть володіти, а тільки орендувати якусь частину. 

Замість того, щоб капіталізм базувався на класичному ринку товарів і послуг, він все більше залежить від монополій на цифрові платформи, алгоритми, дані та контроль над інформацією.

Як відбувається перехід від капіталізму до технофеодалізму?

1. Замість ринків – платформи

 • У традиційному капіталізмі економіка будується на вільному ринку, де компанії конкурують між собою.

 • У технофеодалізмі ключові гравці (Google, Amazon, Meta, Open ai, Apple, Microsoft) перетворюються на “феодалів”, які контролюють доступ до цифрових ринків через платформи.

 • Бізнес, що працює на цих платформах, фактично “орендує землю” у цифрових лордів, адже залежить від їхніх алгоритмів, реклами, видимості тощо.

2. Замість власності – доступ

 • У капіталізмі головною метою є володіння активами (підприємствами, фабриками, нерухомістю, ресурсами).

 • У технофеодалізмі капітал не належить людям, а лише “здається в оренду”.

 • Ми більше не купуємо музику – ми платимо за підписку на Spotify та Apple Music. 

 • Ми не володіємо програмним забезпеченням – ми платимо за підписку (Adobe, Microsoft 365).

 • Бізнес більше не може вільно розвиватися без Big Tech – він орендує простір у Google, Facebook, Amazon.

3. Контроль над даними = нова форма власності

 •     У традиційному (промисловому) капіталізмі головною основою економічної влади була власність на засоби виробництва – тобто на фабрики, заводи, землю, обладнання, сировину. Це базове поняття класичної економічної теорії (зокрема у працях Маркса), де капіталісти контролювали засоби виробництва, а наймані робітники продавали їм свою працю.

 • У технофеодалізмі головна цінність – володіння даними.

 • Наприклад, Google і Facebook отримують прибуток не за надання послуг, а за контроль над інформацією, яку генерують користувачі.

4. Користувачі працюють безкоштовно, але створюють цінність

 • У соціальних мережах ми всі “працюємо” на корпорації, виробляючи контент, який приваблює інших користувачів та рекламу.

 • Це схоже на кріпацтво в феодалізмі, коли селяни працювали на землі лорда і віддавали йому частину своєї праці.

5. Фінансові ринки підтримують технофеодалів

 • У класичному капіталізмі інвестори вкладали в компанії, які реально виробляли товари.

 • У технофеодалізмі головні бенефіціари – технологічні платформи, які отримують майже необмежене фінансування від фондових ринків, бо контролюють величезні обсяги даних.

6. Держава втрачає контроль над економікою

 • У традиційному капіталізмі держава могла регулювати ринки через податки, закони, конкуренцію.

 • Але цифрові корпорації працюють у глобальному масштабі, ухиляються від податків і стають впливовішими за національні уряди.

Чому це проблема?

 • Монополізація економіки – лише кілька компаній контролюють основні галузі.

 • Цифрова нерівність – доступ до даних та технологій стає новою формою класової нерівності.

 • Залежність від платформ – малі бізнеси, медіа, творці контенту змушені підлаштовуватися під алгоритми YouTube, Facebook, TikTok.

 • Зростання цифрового контролю – корпорації впливають на те, що ми бачимо, думаємо та купуємо.

Як наслідок - великий цифровий «гулаг», де кожна твоя дія, коментар, точка зору і різного роду діяльність відслідковується і при потребі - використовується проти тебе. Якби Олдос Гакслі дожив до наших днів, то йому б це не сподобалось..справді, «дивний новий світ»

Роботы и коммунизм

 Vladimir Wiedemann

Проблемы роботизации

Вопрос: Если все производство с участием человека заменят роботами, то кто будет покупать новую продукцию, учитывая, что люди перестанут зарабатывать?

Ответ ИИ: Этот вопрос поднимает важные экономические и социальные проблемы, связанные с автоматизацией и роботизацией производства. Вот несколько возможных решений и моделей:

1. Базовый доход: Государства могут ввести безусловный базовый доход, чтобы обеспечить людям минимальный уровень жизни и покупательную способность. Это позволит людям продолжать потреблять товары и услуги, даже если они не работают.

Мой комментарий: Идеальная модель коммунистического будущего!

2. Переобучение и адаптация: Власти и компании могут инвестировать в программы переобучения и повышения квалификации, чтобы помочь людям найти новые сферы занятости в условиях автоматизации. 

Мой комментарий: То есть опять искать новые возможности для ручного труда? Но я же спрашиваю про тотальную роботизацию как тренд, как идеал. 

3. Сокращение рабочей недели: Возможность уменьшения количества рабочих часов на человека, что позволит распределить работу между большим числом людей и сохранить занятость.

Мой комментарий: Это формальная отписка без решения проблемы.

4. Новые виды занятости: С развитием технологий могут появляться новые отрасли и рабочие места, которые требуют человеческого участия. Например, креативные, научные и социальные профессии могут получить новое значение.

Мой комментарий: Опять человеческий труд? А как же роботизация?

5. Перераспределение богатства: Социальные и экономические реформы могут быть направлены на более равномерное распределение богатства и ресурсов, чтобы обеспечить справедливость и устойчивость в обществе.

Мой комментарий: Опять перераспределение. Ну то есть базовый доход. 

ИИ: Эти решения требуют координированных усилий со стороны правительств, бизнеса и общества в целом. Автоматизация и роботизация могут приносить значительные экономические выгоды, но также необходимо учитывать социальные и этические аспекты, чтобы создать справедливое и устойчивое будущее.

Мой комментарий: Одним словом, в чем состоит возможность дополнительного зарабатывания на роботизации, ИИ не знает. Но ведь идеология роботизации продвигается как возможность удешевления производства и капитализации бизнеса! Как-то одно с другим не бьется...

Andrey Rusin

Тоже задал этот вопрос платформе DeepSeek:

Вопрос о том, как будет функционировать экономика в условиях полной автоматизации производства, действительно сложный и активно обсуждается экономистами, философами и футурологами. Вот основные подходы к решению этой проблемы:

### 1. **Перераспределение доходов от автоматизации**

- **Налогообложение роботов и корпораций**: Если роботы заменят человеческий труд, компании, использующие их, будут получать сверхприбыли за счет снижения издержек. Государства могут ввести специальные налоги на автоматизацию, которые направятся на финансирование социальных программ (например, **безусловный базовый доход**). Это позволит людям получать средства для жизни и потребления, даже без традиционной работы.

- **Социальные дивиденды**: Часть прибыли от автоматизированного производства может распределяться среди населения напрямую, как акционерные дивиденды. Например, через государственные фонды, владеющие долями в технологических компаниях.

### 2. **Новые формы занятости**

- **Смена профессий**: История показывает, что технический прогресс уничтожает одни профессии, но создает другие (например, переход от сельского хозяйства к промышленности, а затем к сфере услуг). В будущем могут возникнуть новые области: робототехника, AI-этика, креативные индустрии, персонализированные услуги и уход за людьми.

- **«Человеческие» профессии**: Даже при полной автоматизации производства останутся сферы, где важен человеческий контакт: искусство, образование, психология, медицина, спорт, духовные практики.

### 3. **Изменение экономической модели**

- **Посттрудовая экономика**: Если автоматизация сделает производство практически бесплатным, экономика может перейти к модели изобилия, где базовые товары и услуги доступны всем. Это потребует пересмотра понятий собственности и стоимости.

- **Снижение стоимости жизни**: Роботы могут резко удешевить производство еды, энергии, жилья и товаров первой необходимости, уменьшив зависимость людей от денежных доходов.

### 4. **Глобальные вызовы**

- **Неравенство**: Без продуманного перераспределения автоматизация усилит разрыв между владельцами технологий и остальным населением. Это может привести к социальным кризисам.

- **Этический вопрос**: Кто будет контролировать роботов и AI? Как избежать концентрации власти в руках узкой группы корпораций или государств?

### 5. **Исторические параллели**

- В XIX веке движение **луддитов** выступало против механизации, опасаясь безработицы. Однако промышленная революция в итоге создала больше рабочих мест, чем уничтожила. Однако нынешняя автоматизация, основанная на AI, может оказаться качественно иной, так как заменяет не только физический, но и интеллектуальный труд.

### Заключение

Полная автоматизация потребует радикального пересмотра социально-экономических систем. Ключевые решения могут включать:

- **Безусловный базовый доход** как гарантию минимального уровня жизни.

- **Государственное регулирование** распределения благ от автоматизации.

- **Инвестиции в образование** для адаптации к новым профессиям.

- **Глобальное сотрудничество** для предотвращения кризисов.

Без таких мер экономика рискует столкнуться с парадоксом: роботы производят всё, но некому это покупать. Однако при грамотном управлении автоматизация может стать шагом к обществу, где люди освобождены от рутинного труда и сосредоточены на творчестве, науке и самореализации.

Vladimir Wiedemann

 Я и говорю: настоящий коммунизм! Строительство коммунизма - главная цель КПК. Так у них и записано. Только там будет коммунизм с китайской спецификой, а не с русской! 😎