Политкомиссия революционных
социалистов-интернационалистов
по созданию
Всемирной Единой Партии-Государства трудящихся
во главе с Сетевым Народным Правительством


La Commission Politique des Socialistes-Internationalistes Révolutionnaires
pour la Fondation de l'Unité Parti-Etat Mondial des Travailleurs
dirigé par le Gouvernement Populaire Réseau




Лаборатория мир-системного анализа
Фонда "Центр марксистских исследований"

http://centrmarxissled.ucoz.ru


вторник, 2 июня 2026 г.

Алексей Бродский: О бесполезном классе

 Меня всегда умиляли разговоры про то, что роботы скоро заменят рабочих.

Особенно когда их ведут люди, чья работа выглядит как попытка объяснить другим людям результаты встречи, посвящённой итогам предыдущей встречи.

Есть какая-то трогательная уверенность в том, что алгоритм первым делом придёт за сварщиком.

Не за человеком, который третий год подряд занимается трансформацией клиентского опыта, а за сварщиком.

Ну конечно, сварщик же делает что-то простое: берёт две железки, делает одну железку.

А вот директор по стратегической синергии кросс-функциональных процессов конечно незаменим.

До того как я начал писать рекламную хуйню про эмоциональную связь бренда с потребителем, я работал на складе. И был у нас Кабан. Мы считали его тупым. Ну реально. Разговор с ним выглядел как бета-тестирование человека. 

Но была проблема: всю сложную работу почему-то делал именно он. Что-нибудь тяжёлое, кривое, неудобное. И каждый раз выяснялось, что самый тупой человек в помещении почему-то лучше всех это умел.

Вообще наша культура очень странно устроена. Если работа связана с телом, грязью, потом, шумом и риском получить железкой по башке, она автоматически считается простой.

Если работа связана с презентациями, таблицами и словом "нарратив", она автоматически считается сложной.

Никто даже не замечает, насколько это смешно.

Потное, грязное и волосатое человеческое тело — это вообще-то самый дорогой стартап в истории планеты, единственный переживший все остальные. Миллионы лет инвестиций. Сотни миллионов провалившихся прототипов. Бесконечные полевые испытания в условиях, где смерть была не метафорой, а штатным режимом работы. 

Ну а презентацию про ценности бренда нейросеть освоила примерно за один квартал.

Но переживать почему-то должен работяга.

Самое забавное, что люди, которые больше всех говорят про эффективность, обычно существуют в среде, где эффективность давно никого не интересует.

Там идёт совсем другая игра.

Статус. Доступ. Влияние.

Количество людей, которых можно позвать на встречу, количество людей, которых можно не звать на встречу, второе обычно важнее. 

Количество людей, которые должны поставить тебя в копию письма.

Настоящая власть вообще не выглядит как власть, скорее как список рассылки.

Это не капитализм. Это Версаль. Просто вместо париков PowerPoint, вместо мушек KPI, а вместо шпаг доступ к календарю начальника.

Скажем честно, если бы эффективность действительно существовала как объективная сила природы, большая часть современного корпоративного мира исчезла бы раньше, чем первый робот научился открывать дверь.

Но в том-то и дело, что разговоры про эффективность никогда и не были про эффективность, они всегда были про то, кого считать важным.

И главное -- кто имеет право решать, кто важен.

Поэтому все эти рассказы про бесполезный класс кажутся мне такими трогательными.

Это ведь не прогноз, это мечта.

Старый аристократический сон. 

Мир в котором исчезнут все эти грубые, шумные и упрямые люди, имеющие неприятную привычку взаимодействовать с реальностью напрямую.

Останутся лишь алгоритмы, отчёты и толкователи отчётов.

То есть, по удивительному совпадению, они сами.

понедельник, 1 июня 2026 г.

Віталій Портніков: Коротка історія Росії / Vitaly Portnikov: A Brief History of Russia

У 1917–1920 роках Російська імперія і сподівання на російську демократію загинули під ударами більшовиків. Влада перейшла до диктатури, яка спиралася на три складові — партійний апарат, що керував новою державою, службу безпеки, яка проводила червоний терор, та армію, яка виграла громадянську війну.

Між цими трьома групами практично з перших днів їхнього існування почалися постійні конфлікти. Сталін, який оволодів партійним апаратом, зміг після смерті Леніна нейтралізувати армію, очолювану Троцьким, і апарат терору, очолюваний несподівано померлим Дзержинським та згодом розстріляним Ягодою.

Але Сталін побоювався посилення партійного апарату і тому зробив ставку на союз із чекістами, нові представники яких практично знищили більшу частину номенклатури тих часів, а також значну частину військових командирів уже маргіналізованої армії.

Друга світова війна знову вивела армію на перший план. Після війни Сталін за допомогою чекістів намагався маргіналізувати її вплив і популярність найвідоміших «маршалів перемоги»

Однак після смерті Сталіна партійний апарат, над яким почав панувати Хрущов, у союзі з військовими на чолі з маршалом Жуковим практично розгромив органи державної безпеки і поставив їх під контроль партії. За п’ять років Хрущов позбувся маршала Жукова і знову маргіналізував армію.

Настало всевладдя партійного апарату, яке тривало до кінця 1980-х, коли чекісти взяли реванш і створили умови для заборони КПРС.

У новій Росії вони не могли прийти до влади відразу і займалися підготовкою до цього на тлі руйнації економіки і перерозподілу власності на користь чекістської агентури. 

У 1993 році на перший план знову вийшла армія, яка забезпечила президенту Єльцину перемогу над депутатським з’їздом і вважалася головним інструментом чеченської війни. 

Однак терор, що став наслідком цієї війни, дозволив чекістам посилити свої позиції — влада на короткий час опинилася в руках Федеральної служби охорони, а у 2000 році до влади остаточно прийшла ФСБ.

Нині, коли сама Росія перетворюється на зону атак, Федеральна служба охорони намагається взяти реванш — і до ситуації уважно придивляються генерали дедалі більш маргіналізованої армії.

У майбутньому боротьба за владу в Росії відбуватиметься між цими трьома силами. А той, хто переможе у цій боротьбі, очолить і безкінечні війни на пострадянському просторі — бо між усіма угрупованнями існує консенсус щодо необхідності відновлення російської державності у кордонах колишнього СРСР.

***

In 1917–1920, the Russian Empire and hopes for Russian democracy perished under the blows of the Bolsheviks. Power passed to a dictatorship that relied on three components: the party apparatus that ran the new state, the security service that carried out the Red Terror, and the army that won the civil war.

Constant conflicts began between these three groups almost from the first days of their existence. Stalin, who took control of the party apparatus, was able, after Lenin's death, to neutralize the army led by Trotsky and the terror apparatus led by the unexpectedly deceased Dzerzhinsky and later shot by Yagoda.

But Stalin feared the strengthening of the party apparatus and therefore relied on an alliance with the Chekists, whose new representatives practically destroyed most of the nomenklatura of those times, as well as a significant part of the military commanders of the already marginalized army.

World War II brought the army to the forefront again. After the war, Stalin, with the help of the Chekists, tried to marginalize its influence and the popularity of the most famous “marshals of victory”.

However, after Stalin’s death, the party apparatus, over which Khrushchev began to dominate, in alliance with the military led by Marshal Zhukov, practically crushed the state security organs and placed them under the control of the party. Within five years, Khrushchev got rid of Marshal Zhukov and marginalized the army again.

The omnipotence of the party apparatus came, which lasted until the end of the 1980s, when the Chekists took revenge and created the conditions for the banning of the CPSU.

In the new Russia, they could not come to power immediately and were preparing for this against the backdrop of the destruction of the economy and the redistribution of property in favor of the Chekist agents.

In 1993, the army came to the fore again, securing President Yeltsin’s victory over the Congress of Deputies and being considered the main instrument of the Chechen war.

However, the terror that resulted from this war allowed the Chekists to strengthen their positions — power briefly fell into the hands of the Federal Security Service, and in 2000 the FSB finally came to power.

Now, as Russia itself is turning into a zone of attack, the Federal Security Service is trying to take revenge — and the generals of the increasingly marginalized army are watching the situation closely.

In the future, the struggle for power in Russia will take place between these three forces. And whoever wins this struggle will also lead the endless wars in the post-Soviet space — because there is a consensus among all groups on the need to restore Russian statehood within the borders of the former USSR.

 Внимание! 14 декабря 2021 г. произошла хакерская атака русских фашистов на наш сайт!
Исчезли все иллюстрации. 
Но главное ведь это - текстовый контент ;)
Так победим!
Attention! On December 14, 2021, there was a hacker attack by russian fascists on our website!
All illustrations are gone.
But the main thing is that it is text content ;)
So let's win!

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...