2. Логіка Путіна, як мінімум, з приходом Трампа, зводилася до того, щоб спробувати стати посередником між Вашингтоном та Пекіном. Обидві столиці його послали і тоді, вся стратегія Кремля почала зводитися до спроб продати обом одні й ті самі товари: перш за все північний морський шлях, рідкоземи та вуглеводні півночі Росії. Стратегія Москви тут була проста: обоє (в різних форматах) зацікавлені в тому, щоб отримати вищеназвані речі. Американцям, в обмін на доступ до цього пропонувався «дух Анкоріджа» (повне зняття санкцій і повернення на європейський ринок за допомогою США). Щодо Китаю, то тут, навпаки, Китай пропонує свою допомогу в освоєнні всіх вищеназваних речей, а Росія не пускає його в жодну з так званих «территорий опережающего социально-экономического развития»на півночі РФ». Росія, схоже, вважає, що північний морський шлях та ресурси Півночі настільки важливі обом, що вона зможе розторгуватися між Пекіном та Вашингтоном , які змушені будуть піти на співпрацю з РФ і плюс, відкриють доступ до технологій.
3. Зустріч в Пекіні - це перш за все про правила торгівлі і про Тайвань. Дві головних гарячі війни в світі- блокування Ормузу та Україна - це додаткові питання. Чому?
- на війні в Ірані американські нафтові компанії можуть подвоїти свої прибутки проти 2025 року. І це явно ослаблює Китай, який , хоч і ретельно підготувався до цієї блокади і поки має час, щоб не прогинатися під США, все ж критично залежний від Близького Сходу.
Іран не збирається йти на поступки ні Пекіну, ні США, а відтак, вирішення питання можливе лише у випадку спільної гри США та КНР. Це реалістично, але на заваді стоїть позиція одних з головних спонсорів Трампа. Плюс, не варто забувати про позицію Ізраїлю, який прагне продовження війни.
- Щодо України, то США, може й хотіли б віддати переговорні лаври КНР, але питання чи хоче КНР зараз грати в цю гру. Китай має розуміти: де він в схемі майбутнього устрою Європи взагалі і чорноморського регіону зокрема. Вирішення війни в Україні він розглядає саме в цьому контексті. Ні США, ні ЄС, ні РФ, ні ми поки не готові до такого діалогу, хоч він і неминучий.
4. Все це не означає, що зрушень в питаннях наших переговорів не буде. Вони можливі, якщо сторони зможуть домовитися, як мінімум, по першим двом пунктам: торгівля та Тайвань.
5. Тепер щодо атаки на Україну. Саме сьогодні вона була потрібна Путіну, щоб показати: він проти будь-яких переговорів «про Росію без Росії». Вся активізація російської дипломатії останніх днів зводиться до формули «Україна не хоче переговорів і зриває переговори». Путін навмисно, саме напередодні цього саміту озвучив свою, явно брехливу, формулу: «війна зупиниться, якщо Україна вийде з Донбасу». Він виставляє червоні прапорці саме виходячи з того, що існує невисока, але вірогідність того, що КНР та США домовляться про розширення переговорної групи.
6. Правда, тут є не лише зовнішній, але і внутрішній розрахунок: Путіну потрібно погасити внтутрішньоросійську турбулентність. І формула «Україна не хоче закінчення війни» обрана, як базова, для російського споживача. Її ж дуже активно транслюють і на нашу аудиторію.
7. І наостанок, маю повторити банальність: Путін не збирається зупиняти війну. А без розширення переговорного формату (без Китаю, ЄС, можливо Саудівської Аравіі та Туреччини) нинішній формат переговорів, на жаль, має мінімальні шанси не успіх
Комментариев нет:
Отправить комментарий