Андрій П-ко: Хитрість світового розуму і капіталізм

 Гегелівське поняття «хитрості світового розуму» є однією з найцікавіших спроб пояснити, яким чином історія може рухатися до певного результату через людей, які зовсім не ставлять собі за мету цей результат. Людина діє відповідно до власних бажань — прагне влади, багатства, слави, успіху, самореалізації, — але наслідки її діяльності можуть виявитися набагато масштабнішими за її особисті наміри. Історія ніби використовує людські пристрасті як інструмент для здійснення власної логіки.

Саме в такому контексті Гегель розглядав великих історичних діячів, зокрема Наполеона. Наполеон прагнув особистої влади, військової слави та створення імперії. Проте його діяльність водночас сприяла поширенню нових політичних і правових принципів, руйнуванню старих феодальних порядків і глибокій перебудові Європи. Він переслідував власні цілі, але став учасником процесу, значення якого набагато перевищувало його особисті наміри.

Цю ідею можна застосувати і до розуміння капіталізму.

Капіталістична система значною мірою побудована на мотиваціях, які самі по собі не обов'язково можна назвати високими чи альтруїстичними. Підприємець прагне отримати прибуток, перевершити конкурента, збільшити свою частку ринку, накопичити капітал або здобути статус. Інвестор хоче примножити свої гроші. Компанія прагне скоротити витрати й продати більше товарів. Працівник прагне отримати вищу зарплату. Споживач шукає кращий товар за нижчою ціною.

Ніхто з них, як правило, не ставить перед собою грандіозної мети «покращити людську цивілізацію». Проте сукупність цих приватних мотивів може породжувати результат, який далеко виходить за межі індивідуальних намірів.