Политкомиссия революционных
социалистов-интернационалистов
по созданию
Всемирной Единой Партии-Государства трудящихся
во главе с Сетевым Народным Правительством


La Commission Politique des Socialistes-Internationalistes Révolutionnaires
pour la Fondation de l'Unité Parti-Etat Mondial des Travailleurs
dirigé par le Gouvernement Populaire Réseau




Лаборатория мир-системного анализа
Фонда "Центр марксистских исследований"

http://centrmarxissled.ucoz.ru


пятница, 21 августа 2026 г.

Андрій П-ко: Фінансовий капітал, держава та імперіалізм: від Леніна до BlackRock і Vanguard

Проблема взаємовідносин між державою і капіталом посідає центральне місце в теорії імперіалізму. На початку ХХ століття Рудольф Гільфердінг і Володимир Ленін намагалися пояснити нову для того часу реальність: величезні банки, промислові монополії та держави дедалі тісніше перепліталися, а конкуренція між капіталістичними центрами набувала глобального характеру. Для Леніна імперіалізм був не просто політикою колоніального захоплення, а певною стадією розвитку капіталізму, для якої характерні концентрація виробництва, монополізація, панування фінансового капіталу, експорт капіталу та боротьба великих держав за переділ світу.

Якби Ленін спостерігав сучасний світ, його особливу увагу, ймовірно, привернули б такі структури, як BlackRock, Vanguard та інші гіганти управління активами. Однак було б помилкою просто назвати їх сучасними аналогами банківських імперій початку ХХ століття. Сучасний фінансовий капітал має іншу структуру. Саме ця відмінність дозволяє краще зрозуміти не тільки еволюцію капіталізму, а й проблему співвідношення держави, фінансових інститутів та війни.

Від Гільфердінга до Леніна

Одним із ключових попередників ленінської концепції був Рудольф Гільфердінг. У своїй теорії фінансового капіталу він звернув увагу на процес злиття банківського і промислового капіталу. Банк переставав бути лише посередником між заощадженнями та підприємствами. Через кредитування, володіння акціями, участь у корпоративному управлінні та фінансуванні промисловості він отримував дедалі більший вплив на реальний сектор економіки.

Таким чином, виникала нова форма концентрації економічної влади:

розпорошені капітали → фінансове посередництво → концентрація ресурсів → контроль над великими підприємствами.

Илья Плеханов: Этот поезд в огне. Аджемоглу под ударом

В последние дни в мире вокруг ИИ и экономики разгорелся дичайший срач. Этот мир трясет: все комментируют, ругаются. Пух и перья летят по интернету. Поп-корн поглощается тоннами. Аджемоглу обещает нанести ответный удар.

Скандал разгорелся после статьи The Economist под названием The world’s most influential economist is oddly unconvincing, в которой журнал подверг сомнению научную убедительность и влияние нобелевского лауреата Дарона Аджемоглу. Главный удар приходится по нескольким направлениям: The Economist возвращается к его знаменитой работе 2001 года о влиянии колониальных институтов на современное богатство стран и указывает на давние проблемы с данными о смертности европейских поселенцев; одновременно журнал ставит под сомнение более широкую институциональную теорию Аджемоглу, указывая на трудности с объяснением таких случаев, как Китай. Наконец, критикуются его взгляды на ИИ и его относительно скептические оценки экономического эффекта искусственного интеллекта.

Аджемоглу утверждал, что европейцы там, где им было относительно безопасно жить, селились постоянно и создавали более защищающие собственность и широкое участие институты. Там, где европейская смертность была очень высокой — прежде всего из-за малярии и других тропических болезней, — они не собирались массово селиться, а создавали экстрактивные институты, предназначенные для вывоза ресурсов. Эти институты затем сохранялись после деколонизации и влияли на сегодняшнее экономическое развитие. Поэтому авторы использовали историческую смертность европейцев как своего рода инструментальную переменную для институционального качества. Эта идея не нравится многим.

Проблема не столько в том, что The Economist обнаружил какие-то неизвестные ранее ошибки: большая часть этих научных претензий к Аджемоглу обсуждается в академической литературе уже много лет. Необычным оказался именно тон статьи и ее общий вывод — журнал фактически выводит тезис, что Аджемоглу может быть значительно переоценен как экономист. В статье используются довольно жесткие оценки его критиков.

В основе конфликта лежит и более фундаментальный спор о том, как понимать технологический прогресс и ИИ: Аджемоглу считает, что технология не является нейтральной силой и что необходимо сознательно направлять ИИ в сторону дополнения человеческого труда, тогда как его критики считают его слишком скептическим относительно способности новых технологий резко увеличить производительность и благосостояние. 

Хотя Аджемоглу и не считает, что ИИ не повысит производительность. Он считает, что повысит — но, вероятно, гораздо меньше, чем обещают наиболее оптимистичные прогнозы и хайпующие товарищи. Его базовая оценка — около 0,66% прироста совокупной факторной производительности (TFP) за десять лет, причем сам он считает даже эту оценку скорее верхней границей: при более осторожных предположениях прирост может быть менее 0,53%. 

Это дико не нравится фанатам ИИ.

среда, 19 августа 2026 г.

Владимир Кайгородов: Сослагательная история

- Предположим что вместо Сталина  секретарем партии выбрали бы другого человека ,  какую-то серую мышь без амбиций  и без характера  неспособную взять власть  в свои руки. .  Какой могла бы быть альтернативная история СССР?  Ну очевидно что на месте Сталина  бы оказался Троцкий  как ближайший сподвижник Ленина  с огромным влиянием  в среде большевиков,  но вот какие бы возникли последствия?  Как могла бы пойти история?  Особенно интересно  как бы это повлияло на  тогдашние политические процессы  в Германии. 

- Да, это очень интересная развилка, потому что здесь важно отделить «Троцкий вместо Сталина» от более фундаментального сценария: что произошло бы, если бы после Ленина вообще не возникло единоличного диктатора.

И, на мой взгляд, наиболее вероятная альтернативная история была бы гораздо менее похожа на сталинский СССР, чем иногда представляют. Причём Германия действительно становится главным узлом этой альтернативы.

Сначала маленькая поправка. Если бы в 1922–1923 году Генеральным секретарём оказался какой-нибудь безвольный аппаратчик, это не означало бы автоматически победу Троцкого. После смерти Ленина существовала довольно сложная система группировок:

Троцкий — наиболее известная революционная фигура и глава Красной армии;

Зиновьев — глава ленинградской организации и Коминтерна;

Каменев — влиятельнейший московский партийный руководитель;

Бухарин — очень влиятельный идеолог и сторонник более мягкой экономической политики;

Сталин — именно благодаря должности генсека постепенно создал кадровый аппарат.

То есть если убрать Сталина, главная переменная — исчезновение механизма, позволившего одному человеку постепенно расставить своих людей на всех ключевых должностях.

Тогда вполне мог возникнуть не «Троцкий-СССР», а коллективное руководство.

Но допустим Ваш вариант: Троцкий в конце концов выигрывает борьбу за власть.

И тут начинается самое интересное.

вторник, 18 августа 2026 г.

Андрій П-ко: Від власності до розпорядження: еволюція фінансового капіталізму

 Однією з найважливіших трансформацій сучасного капіталізму є дедалі глибше відокремлення власності від фактичного управління капіталом. У класичному капіталізмі власник капіталу був водночас його основним розпорядником. 

Проте в міру розвитку акціонерних компаній, фінансових ринків, пенсійних фондів та інституційного інвестування цей зв'язок поступово розпався. Сьогодні людина може формально володіти частиною величезного масиву корпоративного капіталу, не маючи практично жодної можливості самостійно ним розпоряджатися.

Ця трансформація має важливі теоретичні наслідки. Вона частково продовжує тенденції, які описували класики політичної економії, але водночас створює інституційну форму, якої вони не могли безпосередньо передбачити.

У Маркса капіталістична власність ще значною мірою мислиться через фігуру власника капіталу. Капіталіст володіє засобами виробництва, авансує капітал, наймає робочу силу й отримує прибуток. Водночас Маркс уже бачив тенденцію до перетворення індивідуального капіталу на дедалі більш суспільну форму: концентрацію виробництва, кредит, акціонерні товариства та зростання ролі фінансових механізмів. Отже, передумови розриву між власністю та управлінням уже були присутні в його аналізі.

воскресенье, 16 августа 2026 г.

Мария Архипова: Начались реальные космические войны

Вчера произошло, пожалуй, самое показательное событие в войне с Украиной.

15 августа 2026 г. Украина нанесла удар ракетами «Фламинго» по РКЦ «Прогресс» в Самаре — одному из ключевых предприятий российской космической отрасли.

Это не просто «очередной завод». «Прогресс» — наследник советской ракетно-космической школы и производитель ракет-носителей «Союз-2». Это также один из ключевых центров российского спутникостроения: здесь десятилетиями производят не только ракеты «Союз», но и космические аппараты и спутники.

По не официальной информации из СМИ, именно здесь собирали спутники группировки «Рассвет», те или иные аналоги  которой планировали  запустить  еще в СССР, но постоянно откладывали.

И «Союз», и «Рассвет» — наследие СССР. В современном мире их функциональными альтернативами стали Falcon и Starlink корпорации SpaceX Илона Маска.

Такое совпадение  можно было бы списать на случайность. Но  это было бы ошибкой.

Дело в том, что алгоритмические расчеты для ВСУ, определение военной цели и способа нанесения удара — то есть в том числе выбор «Фламинго» как средства поражения и управление соответствующими системами — обеспечивается ИИ и технологий компании Palantir.

А Palantir — часть той же технологической  системы, что и SpaceX. Ее сооснователи Питер Тиль и Алекс Карп принадлежат к тому же кругу Кремниевой долины, что и Илон Маск. Тиль и Маск десятилетиями связаны общей бизнес историей. Все вместе они представляют ту самую группу «братков Кремниевой долины», которая давно перестала быть просто сообществом технологических предпринимателей и превратилась в самостоятельный центр экономической, технологической и политической силы.

И вот здесь появляется уже чистая математика.

«Союз» и «Рассвет» при наличии нормального ИИ и современной цифровой инфраструктуры потенциально способны выровнять военные позиции России и США в той сфере, где космос, связь, разведка, навигация и управление войсками сливаются в единую систему.

Вот вам и ответ на вопрос, почему в качестве цели был выбран именно «Прогресс».

Конечно, соразмерный ответ в этой логике выглядел бы иначе: уничтожение спутников Маска, удар по дата-центрам и вычислительной инфраструктуре Palantir — то есть по тем элементам системы, которые обеспечивают технологическое преимущество противоположной стороны.

Но на это Путин не пойдет.

Он слишком капиталистичен для таких мер против инфраструктуры мирового технологического капитала.  

четверг, 13 августа 2026 г.

Андрій П-ко: Кримінократичний капіталізм: коли організована злочинність стає частиною влади

 Як назвати капіталізм, у якому організована злочинність перестає бути лише паразитом на державі та економіці й перетворюється на один із механізмів їхнього функціонування? «Мафіозний капіталізм» на перший погляд здається влучним визначенням, але воно має істотне обмеження: мафія є лише одним із різновидів організованої злочинності. Якщо ж ідеться про систему, у якій державна влада та економіка пронизані різноманітними організованими злочинними структурами, поняття «мафіозний» виявляється надто вузьким.

Тут доречніше говорити про кримінократичний капіталізм — систему, у якій організована злочинність не просто існує поруч із державою, а набуває політичної та економічної суб'єктності й отримує можливість впливати на розподіл влади, власності та ресурсів.

Принципова відмінність такої системи від звичайного капіталізму з високим рівнем злочинності полягає саме в характері взаємодії криміналу з інституціями. У звичайній ситуації злочинна організація порушує встановлені правила, намагаючись уникнути державного контролю. У кримінократичній системі вона прагне вже не просто ухилятися від правил, а впливати на самі правила та на тих, хто їх застосовує.

ОЗУ можуть контролювати підприємства, фінансові потоки, ринки, державні закупівлі або окремі території. Через корупцію, патронаж, шантаж, підкуп чи пряме проникнення своїх представників у державні структури вони отримують доступ до політичної влади. Водночас чиновники, політики та бізнесмени можуть використовувати кримінальні структури як інструмент для тиску на конкурентів, захоплення власності, залякування опонентів або контролю над прибутковими сферами економіки.

У такій системі поступово стирається межа між легальним і кримінальним. Підприємство може бути цілком легальним, але його власник підтримувати тісні зв'язки з ОЗУ. Чиновник може формально діяти в межах закону, але фактично обслуговувати інтереси певної кримінально-бізнесової мережі. Політична структура може існувати легально, водночас спираючись на нелегальні механізми впливу.

Тому головною рисою кримінократичного капіталізму є не просто криміналізація економіки, а зрощення кримінального, економічного та політичного ресурсів. Там, де в інституційній державі влада, гроші та примус мають бути розділені й обмежені законом, кримінократична система прагне об'єднати їх у руках взаємопов'язаних мереж.

понедельник, 10 августа 2026 г.

В. И. Ленин: Речь о буржуазной демократии и партии «Яблоко»


 
Токарев Вячеслав Васильевич

«Выступление Ленина в Смольном». 1969 год.

Речь о буржуазной демократии и партии «Яблоко»

Товарищи!

Перед нами разыгрывается очередной, весьма поучительный спектакль, который господа буржуазные демократы именуют свободными выборами.

Нас уверяют: выборы свободны!

Нас уверяют: каждый гражданин имеет право выбирать и быть избранным!

Нас уверяют: закон един для всех!

Но что же мы видим на практике, товарищи?

Стоило партии «Яблоко» приблизиться к избирательному полю, как вдруг выяснилось, что поле это — с минами, колючей проволокой и табличкой: «Посторонним вход воспрещён»!

Вот вам и вся буржуазная демократия!

Пока партия существует в пределах дозволенного, пока она произносит речи, печатает программы и участвует в выборах, буржуазное государство торжественно заявляет: «Вот она — свобода!»

Но попробуйте воспользоваться этой свободой всерьёз — и немедленно обнаруживается, что свобода эта имеет строго определённые границы.

Товарищи!

Буржуазная демократия — это демократия с мелким шрифтом.

В заголовке написано:

«Власть народа».

А внизу, самым мелким шрифтом:

«При соблюдении всех условий, требований, процедур, решений комиссий и прочих обстоятельств, которые могут возникнуть».

И вот партия снята с выборов.

Почему?

Потому что такова процедура!

Прекрасное слово — процедура!

При старом режиме говорили: «Такова воля монарха».

При бюрократии говорят: «Таково распоряжение начальства».

При буржуазной демократии говорят: «Такова процедура».

Меняется терминология, товарищи, но очень часто остаётся одно и то же:

решать будут не избиратели.

Нам скажут: «Не преувеличивайте! Ведь существуют законы!»

Разумеется, существуют!

Но главный вопрос состоит не только в том, существуют ли законы, а в том, кто устанавливает правила игры и кто имеет право решать, кого допустить к самой игре.

Вот где собака зарыта, товарищи!

Сегодня не допустили «Яблоко».

Завтра не допустят кого-нибудь другого.

А послезавтра гражданину могут торжественно объявить:

«Вы, конечно, имеете полное право выбирать кого угодно — из тех, кого мы уже допустили».

Вот это, товарищи, и называется буржуазной демократией!

Не демократия отменяется открыто.

Нет!

Она сохраняется — торжественно, официально, с флагами, урнами и избирательными участками.

Отменяется лишь возможность воспользоваться ею не по заранее утверждённому сценарию.

И потому снятие партии «Яблоко» с выборов — если оно действительно лишает избирателей возможности свободно отдать ей свой голос — является не просто вопросом судьбы одной партии.

Это прекрасный, товарищи, учебный пример того, как формальная демократия может вступать в противоречие с действительным политическим плюрализмом.

Запомните эту простую истину!

Там, где народу разрешают выбирать только из тех, кого предварительно разрешили допустить к выбору, демократия становится не властью выбора, а процедурой его оформления.

И потому мы говорим:

Не спрашивайте нас, есть ли выборы?

Спросите лучше:

Есть ли у избирателя реальная возможность выбрать того, кого он хочет?

Вот это будет вопрос по существу!

А всё остальное — товарищи, — может оказаться лишь очень хорошо организованным избирательным спектаклем.

Да здравствует подлинная демократия рабочего класса, трудового крестьянства и прогрессивной интеллигенции!

вторник, 4 августа 2026 г.

Андрій П-ко: Чотири гри капіталізму: від «Чапаєва» до ґо — як різні моделі влади й бізнесу ведуть боротьбу за світ

 Економіка — це не лише цифри, баланси, прибутки й збитки. За великими бізнесовими системами часто стоять певні способи мислення, культури управління і навіть уявлення про те, як саме треба перемагати. Якщо спробувати подивитися на різні моделі капіталізму через призму ігор, можна побачити кілька різних стратегій: гру на удар, гру на розрахунок, гру на оточення і гру на примус.

Ці метафори не є строгими науковими класифікаціями, але вони допомагають зрозуміти відмінності між різними економічними культурами.

«Чапаєв»: бізнес як боротьба за поле

Пострадянський олігархічний стиль бізнесу можна метафорично порівняти з грою в «Чапаєва» — варіантом шашок, де головне не поступове будівництво позиції, а різкий удар, що вибиває фігури суперника.

Ця логіка сформувалася в умовах швидкої трансформації після розпаду СРСР, коли величезні державні активи переходили у приватні руки, а правила гри ще не були остаточно сформовані. У такому середовищі перевагу отримували не завжди ті, хто створював найкращі продукти чи технології, а ті, хто краще орієнтувався у владних зв’язках, юридичних можливостях і боротьбі за контроль над ресурсами.

Головною одиницею успіху ставав не стільки інноваційний продукт, скільки доступ до активу: родовища, підприємства, телеканалу, банку, державного замовлення чи політичного впливу.

У цій логіці важливими були швидкість, особисті союзи, силовий тиск і здатність скористатися моментом. Це не обов’язково означає відсутність стратегії, але стратегія часто будувалася навколо питання: «Як отримати контроль зараз?»

воскресенье, 2 августа 2026 г.

Маски сброшены окончательно, и линия фронта ясна как никогда! Позор пособникам фашистскому режиму чекистов-капиталистов!

Так называемые "коммунистические" и "социалистические" страны, став  на мировой арене надежной опорой шовинистического фашистско-террористического режима чекистов-капиталистов "Российской Федерации", обнажили свою подлинную гнилую сущность оппортунистов-ревизионистов и коллаборационистов с человеконенавистнической властью Мирового Капитала, тем самым предав чаяния и надежды трудового народа, верных сынов Революции, павших в борьбе с империализмом.

Обманом и двурушничеством сосредоточив в своих руках руководство коммунистическими партиями и странами, агенты врагов рабочего класса в угоду сиюминутной выгоде пошли на самое нижайшее преступление - сотрудничество с фашизмом - передовым отрядом империализма, с рашистским режимом Путина и его своры.

Этот исторический кульбит не просто демонстрирует цинизм партийной верхушки, но и полностью перечеркивает саму суть марксистско-ленинского учения, превращая его в бессодержательную ширму. Прикрываясь серпом и молотом, фальшивые социалистические лидеры заключили тайный пакт с худшим проявлением олигархической тирании. Они торгуют ресурсами, поставляют технологии для военной машины и дипломатически прикрывают преступления Кремля, увязая в той же болотной тине государственного капитализма, против которой когда-то поднимались на баррикады истинные революционеры.

Подобный союз «красного» флага и чекистского триколора — это не тактический маневр, а окончательное идеологическое банкротство. Вместо поддержки угнетенного пролетариата и борьбы против неоколониальных амбиций, эти режимы добровольно встроились в глобальные цепочки поставок Мирового Капитала, где человеческая жизнь — лишь топливо для обогащения кучки тиранов. Они предали память тех, кто шел в бой под лозунгами свободы и интернационализма, заменив классовую солидарность геополитическим прагматизмом самого грязного толка.

В результате маски сорваны: современный так называемый «левый блок» на поверку оказался правым крылом того самого империалистического хищника, которого он обещал уничтожить. Рабочий класс этих стран, задушенный жесточайшей эксплуатацией и лишенный права на подлинный протест, сегодня вынужден оплачивать счета этой преступной дружбы. Настоящим марксистам и честным трудящимся по всему миру нанесен удар в спину, и теперь перед ними стоит задача не просто противостоять открытому рашистскому фашизму, но и очистить свои ряды от этой гнилой оппортунистической опухоли.

Ибо нет и не может быть прощения тем, кто, восседая в мягких креслах партийных канцелярий Пекина, Гаваны или Пхеньяна, трусливо закрывает глаза на геноцид и террор, развязанный кремлевскими олигархами. Называя себя «наследниками Великого Октября», эти чинуши и аппаратчики на деле превратились в обыкновенных лакеев бензоколонки мирового империализма. Пока рабочие их собственных стран гнут спины на фабриках и заводах, партийная элита делит миллиардные барыши от торговли с чекистским режимом, подписывая контракты, которые густо окроплены кровью мирных людей.

Этот позорный союз обнажает глубокий системный кризис: современный псевдосоциалистический лагерь полностью переродился в тоталитарно-бюрократический конгломерат, где марксистская фразеология служит лишь для усыпления бдительности масс. Они кричат об «антиколониальной борьбе» и «многополярном мире», но на деле строят новый глобальный ГУЛАГ, где рашистский фашизм выступает в роли главного карателя и жандарма. Это не просто ревизионизм — это прямое, осознанное соучастие в преступлениях против человечества, совершенное под лозунгами, за которые проливали кровь поколения честных борцов за свободу.

Но история — суровый судья, и диалектика общественного развития неумолима. Разоблачая эту гнилую клику предателей и двурушников, подлинные левые силы, верные идеалам интернационализма и свободы, обязаны заявить: компромисс с чекистско-капиталистической гидрой невозможен. Час расплаты близок, и никакие партийные билеты, никакие фальшивые цитаты из классиков не спасут новоявленных коллаборационистов от гнева обманутого ими трудового народа. Маски сброшены окончательно, и линия фронта ясна как никогда!

Пролетарии всех стран, соединяйтесь!

3 июня 2026 года                                                                                           ПОЛИТКОМИССИЯ

***

The so-called "communist" and "socialist" countries, having become a reliable support on the world stage for the chauvinistic, fascist-terrorist regime of the Chekist-capitalists of the "Russian Federation," have revealed their true, rotten essence as opportunist revisionists and collaborators with the misanthropic power of World Capital, thereby betraying the hopes and aspirations of the tinderbox people, the loyal sons of the Revolution who fell in the struggle against imperialism.

Having concentrated the leadership of communist parties and countries in their hands through deception and duplicity, the agents of the enemies of the working class, for the sake of immediate gain, have committed the most vile crime: collaboration with fascism—the vanguard of imperialism, the racist regime of Putin and his gang.

This historical somersault not only demonstrates the cynicism of the party elite but also completely negates the very essence of Marxist-Leninist doctrine, turning it into a meaningless smokescreen. Hiding behind the hammer and sickle, the false socialist leaders have entered into a secret pact with the worst manifestation of oligarchic tyranny. They trade resources, supply technology for the military machine, and diplomatically cover up the Kremlin's crimes, mired in the same swampy mire of state capitalism against which true revolutionaries once rose to the barricades.

This alliance of the "red" flag and the Cheka tricolor is not a tactical maneuver, but the ultimate ideological bankruptcy. Instead of supporting the oppressed proletariat and fighting against neocolonialist ambitions, these regimes have voluntarily integrated themselves into the global supply chains of World Capital, where human life is merely fuel for the enrichment of a handful of tyrants. They betrayed the memory of those who went into battle under the slogans of freedom and internationalism, replacing class solidarity with geopolitical pragmatism of the vilest kind.

As a result, the masks have been torn off: today's so-called "left bloc" has turned out to be the right wing of the very imperialist predator it promised to destroy. The working class of these countries, stifled by brutal exploitation and deprived of the right to genuine protest, is today forced to foot the bill for this criminal friendship. True Marxists and honest workers around the world have been stabbed in the back, and now they face the task not only of resisting open racist fascism, but also of purging their ranks of this rotten opportunist tumor.

For there is no forgiveness, nor can there be, for those who, perched in the soft chairs of the party chanceries of Beijing, Havana, or Pyongyang, cowardly turn a blind eye to the genocide and terror unleashed by the Kremlin oligarchs. Calling themselves "heirs to the Great October Revolution," these bureaucrats and apparatchiks have, in fact, become mere lackeys at the gas station of global imperialism. While workers in their own countries toil in factories and plants, the party elite divides billions of dollars in profits from trade with the Cheka regime, signing contracts thickly stained with the blood of civilians.

This shameful alliance reveals a profound systemic crisis: the modern pseudo-socialist camp has completely degenerated into a totalitarian-bureaucratic conglomerate, where Marxist phraseology serves only to lull the vigilance of the masses. They shout about the "anti-colonialist struggle" and a "multipolar world," but in reality they are building a new global Gulag, where racist fascism acts as the chief punisher and policeman. This isn't just revisionism—it is direct, conscious complicity in crimes against humanity, committed under the slogans for which generations of honest freedom fighters shed their blood.

But history is a harsh judge, and the dialectic of social development is inexorable. By exposing this rotten clique of traitors and double-dealers, genuine left forces, true to the ideals of internationalism and freedom, must declare: compromise with the Chekist-capitalist hydra is impossible. The hour of reckoning is near, and no party membership cards, no false quotations from the classics will save these new collaborators from the wrath of the working people they have deceived. The masks have been removed once and for all, and the front line is clearer than ever!

Workers of the world, unite!

June 3, 2026                                                                                                           POLITICAL COMMISSION

***

Los llamados países "comunistas" y "socialistas", tras haberse convertido en un apoyo incondicional en el escenario mundial para el régimen chovinista, fascista y terrorista de los capitalistas chekistas de la "Federación Rusa", han revelado su verdadera y podrida esencia como revisionistas oportunistas y colaboradores del poder misantrópico del capital mundial, traicionando así las esperanzas y aspiraciones del pueblo llano, los leales hijos de la Revolución que cayeron en la lucha contra el imperialismo.

Tras concentrar el liderazgo de los partidos y países comunistas en sus manos mediante el engaño y la duplicidad, los agentes de los enemigos de la clase trabajadora, en aras del beneficio inmediato, han cometido el crimen más vil: colaborar con el fascismo, la vanguardia del imperialismo, el régimen racista de Putin y su camarilla.

Este giro histórico no solo demuestra el cinismo de la élite del partido, sino que también niega por completo la esencia misma de la doctrina marxista-leninista, convirtiéndola en una cortina de humo sin sentido. Ocultos tras la hoz y el martillo, los falsos líderes socialistas han sellado un pacto secreto con la peor manifestación de la tiranía oligárquica. Intercambian recursos, suministran tecnología a la maquinaria militar y encubren diplomáticamente los crímenes del Kremlin, sumidos en el mismo fango del capitalismo de Estado contra el que los verdaderos revolucionarios se alzaron en las barricadas.

Esta alianza entre la bandera roja y la tricolor de la Cheka no es una maniobra táctica, sino la bancarrota ideológica definitiva. En lugar de apoyar al proletariado oprimido y luchar contra las ambiciones neocolonialistas, estos regímenes se han integrado voluntariamente en las cadenas de suministro globales del capitalismo mundial, donde la vida humana no es más que combustible para el enriquecimiento de un puñado de tiranos. Han traicionado la memoria de quienes lucharon bajo las consignas de libertad e internacionalismo, sustituyendo la solidaridad de clase por un pragmatismo geopolítico de la peor calaña.

Como resultado, las máscaras se han caído: el llamado "bloque de izquierda" de hoy ha resultado ser el ala derecha del mismo depredador imperialista que prometió destruir. La clase trabajadora de estos países, asfixiada por la brutal explotación y privada del derecho a la protesta genuina, se ve obligada hoy a pagar las consecuencias de esta alianza criminal. Los verdaderos marxistas y los trabajadores honestos de todo el mundo han sido traicionados, y ahora se enfrentan a la tarea no solo de resistir el fascismo racista abierto, sino también de purgar sus filas de este podrido tumor oportunista.

Porque no hay perdón, ni puede haberlo, para aquellos que, sentados en las cómodas sillas de las cancillerías del partido en Pekín, La Habana o Pyongyang, hacen la vista gorda cobardemente ante el genocidio y el terror desatados por los oligarcas del Kremlin. Autodenominándose "herederos de la Gran Revolución de Octubre", estos burócratas y aparatquis se han convertido, de hecho, en meros lacayos en la gasolinera del imperialismo global. Mientras los trabajadores de sus propios países se esfuerzan en fábricas y plantas, la élite del partido se reparte miles de millones de dólares en ganancias del comercio con el régimen de la Cheka, firmando contratos manchados con la sangre de civiles.

Esta vergonzosa alianza revela una profunda crisis sistémica: el campo pseudosocialista moderno se ha degenerado por completo en un conglomerado totalitario-burocrático, donde la retórica marxista solo sirve para adormecer la vigilancia de las masas. Claman sobre la "lucha anticolonialista" y un "mundo multipolar", pero en realidad están construyendo un nuevo Gulag global, donde el fascismo racista actúa como principal verdugo y policía. Esto no es meramente revisionismo, sino complicidad directa y consciente en crímenes de lesa humanidad, cometidos bajo las consignas por las que generaciones de luchadores por la libertad derramaron su sangre.

Pero la historia es implacable y la dialéctica del desarrollo social es inexorable. Al desenmascarar a esta camarilla corrupta de traidores y embusteros, las auténticas fuerzas de izquierda, fieles a los ideales del internacionalismo y la libertad, deben declarar: es imposible transigir con la hidra chekista-capitalista. La hora de rendir cuentas se acerca, y ni los carnés de afiliación partidista ni las falsas citas de los clásicos salvarán a estos nuevos colaboradores de la ira de los trabajadores a quienes han engañado. ¡Se les han caído las máscaras de una vez por todas, y el frente está más claro que nunca!

¡Trabajadores del mundo, uníos!

3 de junio de 2026                                                                                                      COMISIÓN POLÍTICA

суббота, 1 августа 2026 г.

Николай Б.: Жадность капитала и погоня за прибілью

Среди обычных простых трудящихся, не грамотных в марксистско- ленинской теории, часто бытует навязанное капиталистами и их сторонниками, ради укрепления своей власти, наивное предположение того, что капитал и способы его добычи могут быть честными. Что якобы можно при капитализме работать честно зарабатывая себе на приличную жизнь. При этом этими глупыми и обманутыми людьми упоминаются развитые страны Европы и США.

Отвечу таким глупым людям, которые сами своей глупостью укрепляют положение воровского по сути капитала, а также свою экономическую зависимость от него, такими вот словами :

Честно работать говорите среди нечестных дельцов- воров?

Бизнес и капитал, какими бы на вид честными не казались, а на деле - это грабеж и захват того, что должно принадлежать всем, в частные руки немногих капиталистов.

На самом деле любой бизнес - это воровство. Просто в народном социалистическом государстве это зло и оно карается по закону называясь спекуляцией и воровством, а в капиталистическом, по сути воровском и нечестном в социальном плане государстве, это считается честным делом, когда один богатый человек- бизнесмен присваивает себе одному все богатства природы и земли, а имея заводы и средства производства присваивает себе и труд миллионов простых людей. Присваивает их жизненные силы и продукты физического труда, а так же прибавочную стоимость от труда несчастного работника.

Это все приведенное выше будет в данном повествовании как пункт во- первых, а во- вторых простому человеку , как бы он не пытался, заработать не получится больше того, что разрешит ему и даст ему его богатый согражданин, на которого он работает, в несправедливом буржуазном государстве. Ибо богатому капиталисту не выгодно платить больше того, что нужно для существования трудящемуся человеку, для поддержания его сил. То есть минимум..... Потому что капиталист платит трудящемуся из своего кармана, отрывая от своей прибыли, а жадность ему это не позволит. Ведь не зря же капиталист пытается обскакать своих конкурентов в борьбе за каждый доллар или другую валюту!

Итак, капиталист платит трудящемуся за его рабочую силу у себя на предприятии (больше или меньше в денежном эквиваленте), это уходит из его прибыли, а капиталист в первую очередь борется ради прибыли со всеми конкурентами по бизнесу во- первых, а в во- вторых и со своими рабочими, в их попытках улучшить свою жизнь.

 Внимание! 14 декабря 2021 г. произошла хакерская атака русских фашистов на наш сайт!
Исчезли все иллюстрации. 
Но главное ведь это - текстовый контент ;)
Так победим!
Attention! On December 14, 2021, there was a hacker attack by russian fascists on our website!
All illustrations are gone.
But the main thing is that it is text content ;)
So let's win!

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...