Але тут важливо розрізнити два види раціональності — раціональність окремої людини і раціональність економічної системи.
З погляду здорового глузду логіка проста: є автомобіль, він справний, отже його потрібно використовувати.
Проте ринкова економіка розглядає автомобіль не лише як корисну річ, а як товар, включений у складну систему цін, попиту, прибутків, конкуренції та стимулів. Іноді виробнику може бути вигідніше знищити непроданий товар, ніж різко знизити його ціну. Дешевий або безкоштовний товар може вплинути на майбутній попит, ціни та поведінку споживачів. Тобто рішення, яке на локальному рівні здається безглуздим, може мати певну логіку на рівні всієї системи.
Саме тут виникає цікава відмінність між здоровим глуздом і системною раціональністю. Здоровий глузд запитує: «Чи можна використати цю конкретну річ?» Економічна система запитує: «Які стимули створить те чи інше рішення для всіх учасників системи?»
Ця відмінність особливо помітна, якщо порівняти капіталізм із радянською економічною моделлю.
Радянська система значною мірою виходила з припущення, що економіку можна організувати раціонально через централізоване планування. Теоретично це виглядало привабливо: суспільство визначає свої потреби, планує виробництво, розподіляє ресурси і таким чином уникає хаосу ринку. Якщо суспільству потрібна певна кількість автомобілів, держава повинна просто спланувати їх виробництво.
Проблема полягає в тому, що економіка складається не з абстрактних раціональних одиниць, а з реальних людей. Люди мають власні інтереси, лінощі, амбіції, страхи, бажання отримати вигоду і прагнення мінімізувати власні витрати. Якщо працівник отримує приблизно однакову винагороду незалежно від того, працює він дуже добре чи посередньо, у нього слабшає стимул працювати краще. Якщо підприємство не може нормально збанкрутувати через погані рішення, його керівництво має менше причин ризикувати, експериментувати і підвищувати ефективність. Якщо чиновник отримує право розподіляти дефіцитні ресурси, виникають стимули для бюрократії, особистих зв'язків і корупції.
Тому централізована система стикається з парадоксом: щоб вона працювала ідеально, люди повинні поводитися більш раціонально, відповідально та альтруїстично, ніж вони зазвичай поводяться.
Капіталізм у цьому сенсі значно цинічніший. Він не намагається перетворити людину на ідеального громадянина. Навпаки, він значною мірою виходить із того, що людина буде переслідувати власний інтерес. Вона хоче заробити більше, мати кращий товар, отримати вигоду або перемогти конкурента. Ринкова система намагається перетворити ці приватні мотиви на економічні стимули.
Підприємець хоче заробити — тому намагається створити товар, який хтось купить. Працівник хоче вищої зарплати — тому здобуває навички, за які готові платити більше. Виробник не може продати продукцію — тому змушений шукати спосіб знизити витрати або створити кращий продукт. Конкурент може забрати його клієнтів — отже, виникає стимул не зупинятися.
Таким чином, капіталізм може бути менш раціональним на рівні окремого рішення, але більш пристосованим до реальної людської психології на рівні системи.
Проте це не означає, що капіталізм є ідеально раціональним. Навпаки, його механізми можуть породжувати ситуації, які суспільству здаються абсурдними. Знищення непроданих товарів, надмірне виробництво, фінансові кризи, реклама непотрібних речей — усе це показує, що ринкова система оптимізує не обов'язково суспільну користь як таку. Вона передусім реагує на стимули, ціни та можливість отримання прибутку.
Тому, можливо, головна перевага капіталізму полягає не в тому, що він є більш «логічним» у кожній конкретній ситуації. Його сила може полягати в іншому: він краще враховує недосконалість самої людини.
Це важливий урок для розуміння суспільних систем. Система повинна оцінюватися не лише за тим, наскільки красиво вона виглядає на папері, а й за тим, як вона працює з реальними людьми. Можна створити надзвичайно раціональний план, але якщо для його виконання потрібні дисципліновані, чесні та безкорисливі люди, яких у реальності немає, цей план може виявитися нежиттєздатним.
Капіталізм, навпаки, значною мірою будує свої механізми саме на людській недосконалості. Він не усуває егоїзм, конкуренцію чи прагнення до вигоди, а намагається використати їх як рушійну силу.
Отже, можна розрізняти логіку здорового глузду, логіку окремого рішення і логіку системи. Те, що здається абсурдним з першої точки зору, може мати певне пояснення з другої. А система, яка здається менш гуманною чи менш раціональною в теорії, іноді виявляється стійкішою саме тому, що вона краще враховує справжню психологію людини.
Можливо, саме тому капіталізм вижив не тому, що він досконалий, а тому, що він не вимагає від людини бути досконалою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий