Промислова революція стала одним із найважливіших етапів цього процесу. Машини почали виконувати роботу, яку раніше виконували людські руки та тяглова сила тварин. Трактор замінив значну частину роботи коня, конвеєр — багаторазові ручні операції, промисловий робот — частину фізичної праці робітника. Наступним кроком може стати поєднання штучного інтелекту та робототехніки, коли машини зможуть не лише виконувати окремі фізичні операції, а й самостійно сприймати навколишній світ, приймати рішення та виконувати складні послідовності дій.
У такому суспільстві виникає принципово нова можливість: людина перестає бути необхідною для виробництва всього необхідного для життя. Роботи можуть працювати на заводах, складах, у сільському господарстві, будівництві та транспорті. Штучний інтелект може автоматизувати значну частину рутинної розумової праці. Якщо продуктивність таких систем стане достатньо високою, суспільство потенційно зможе виробляти величезну кількість товарів із набагато меншою кількістю людської праці.
Але тоді постане головне питання: як люди отримуватимуть гроші для споживання, якщо їхня праця більше не буде необхідною виробникам?
Можлива відповідь полягає у зміні самої економічної ролі держави. Власники автоматизованого виробництва отримуватимуть прибуток від роботи машин, а держава через податки та інші механізми перерозподілятиме частину створеного багатства серед населення. Люди отримуватимуть дохід і зможуть купувати товари та послуги, підтримуючи попит. Таким чином виникне своєрідний економічний кругообіг: роботи виробляють товари, власники отримують прибуток, частина прибутку через податки повертається суспільству, люди споживають товари, а гроші знову надходять підприємствам.
У такій системі людина вже не обов'язково повинна працювати для того, щоб просто вижити. Це може стати однією з найглибших змін в історії цивілізації. Праця перестане бути виключно необхідністю і поступово може перетворитися на добровільну діяльність.
Проте це не означатиме, що люди перестануть працювати. Навпаки, людина навряд чи відмовиться від діяльності, творчості, змагання, пізнання та бажання створювати щось нове. Художник малює не лише заради грошей, учений досліджує не лише заради зарплати, спортсмен тренується не лише заради їжі. Людям властиві цікавість, честолюбство, потреба у визнанні та бажання залишити після себе щось значуще.
Тому праця майбутнього може стати значно більше схожою на творчість. Людина може працювати над винаходом, писати музику, займатися наукою, створювати бізнес, виховувати дітей, допомагати іншим або просто реалізовувати власні здібності. Вона робитиме це не тому, що інакше залишиться без їжі та житла, а тому, що сама обирає, чим хоче займатися.
У цьому полягає парадокс автоматизації. Її головним результатом може стати не зникнення праці, а зникнення примусової праці як необхідної умови виживання.
Однак такий сценарій не гарантований. Якщо автоматизовані заводи, роботи та системи штучного інтелекту належатимуть невеликій групі людей, а більшість населення не матиме доступу до створеного ними багатства, автоматизація може призвести не до свободи, а до величезної нерівності. Тому питання майбутнього полягає не тільки в тому, чи зможуть роботи замінити людей. Не менш важливим є питання: кому належатимуть роботи і як суспільство розподілятиме результати їхньої праці?
Якщо людство зможе відповісти на це питання справедливо, технологічний прогрес може здійснити давню мрію — звільнити людину від необхідності працювати лише заради виживання. Тоді робота перестане бути для більшості людей формою економічної необхідності й стане формою самореалізації.
Можливо, саме в цьому полягає справжній сенс автоматизації: не зробити людину непотрібною, а зробити непотрібною необхідність примушувати людину працювати. Тоді машини виконуватимуть те, що людина змушена робити, а людина зможе займатися тим, що вона хоче робити.
Комментариев нет:
Отправить комментарий